Поради від подруги – це завжди початок нового шляху та досвіду. Особливо, коли ця порада – з грифом 18+ й допомагає тобі розкрити усю жіночність, яка була схована усередині. А про що мова й до чого це призвело – розповім далі у статті.
Як все було
Моє життя важко назвати цікавим: я живу у невеликому містечку та працюю у місцевій бібліотеці. Я люблю тишу та спокій, а тому й не дивно, що мої ліпші друзі – це запилені, старенькі книжки, які я читаю, поки немає клієнтів та студентів поруч. Найбільше мені полюбились книги про кохання – звісно ж, адже вони найцікавіші та найрізноманітніші. Заборонене, приховане, старовинне, воно настільки щире й тепле, що відчувається, здається, навіть під кінчиками пальців на сторінках.
Проте у своєму житті мені не довелось зустріти таке кохання, про яке я читаю у книжках. Не було у мене принца на білому коні, який здолав би для мене дракона або відданого лицаря, що зібрав би для мене жмуток червоних троянд.
Мої стосунки були невдалими й закінчувались кепсько, а тому в якийсь момент, розлучившись з черговим залицяльником, я вирішила: досить. Треба зосередитись на роботі, собі й відшукати внутрішній комфорт та гармонію.
Але у мене є подруга, яка не могла просто спостерігати за тим, як я проводжу усе своє життя або у бібліотеці, або вдома. А тому на День народження вона дарує мені незвичний, інтригуючий подарунок – маленьку коробочку, перев’язану шовковою стрічкою.
– Ти маєш це спробувати, – з загадковою усмішкою сказала вона, передаючи мені пакунок. – Це допоможе тобі у самопізнанні на зовсім іншому рівні.
Коли свято вщухло й я нарешті лишилась наодинці з собою, мій погляд уп’явся у коробочку. Від природи я доволі допитлива, а тому не стримувала себе: потягнула за шовкову стрічку, зірвала пакування й застигла.
Адже усередині коробочки був.. вібратор. Маленький, гладенький, з шовковою, ніжною поверхнею, він звабливо дивився на мене з картону свого сховку. Дійсно, це зовсім нові рівні самопізнання, значно «глибші», про які я навіть не думала.
А тому відклала його у шафку: не була готова використовувати його тут і зараз.
Як далі розвивалась історія
Але одного осіннього вечора настав його зоряний час. Було холодно, на вулиці тарахкотів дощ, а у мене був кепський настрій. Зазвичай у такий випадок я крокую на сайт https://brokensofa.com.ua/ua/dlya-ne-ua/vibratori-ua, обираючи щось лайтове, але цього разу маленький подаруночок від подруги вже чекав на мене у шафці.
А тому я неквапливо приготувала келих вина, запалила ароматичні свічки, прибираючи надто яскраве освітлення. Мені хотілось, аби цей досвід був по-справжньому особливий та незабутній. Адже я точно не буду нікуди спішити так, як це робили мої колишні: хотілось дізнатись про бажання власного тіла, а ще – про те, як правильно їх задовольняти.
Вібратор ніби чекав на мене увесь цей час: з коробки у руки ковзнув легко, ніби так і треба було. Даруючи відчуття, немов він знав про усе, що мені треба й як це отримати навіть до того, як я сама це зрозуміла.
Тримати його у долоні було хвилююче, але ще більш хвилююче було вмикати його вібраційні режими. Але він був ніжний до мене, огорнув теплою хвилею вібрації, яка ширилась від кінчиків пальців рук до подушечок на ногах.
Подруга не збрехала: це дійсно геть нові рівні задоволення, про які зазвичай не говорять у голос. Адже це було інтимно, пристрасно й водночас ніжно, так, як буває у книжках, які я читаю у бібліотеці й які чатують на мене удома.
І це був більше, аніж просто досвід з іграшкою, більше, аніж звичайнісінький оргазм. У цей момент я зрозуміла: любов починається з мене, з мого власного бажання любити себе та своє тіло, а не з пошуку ідеального партнера.
А тому я почала користуватись ним частіше, щоразу, коли хотілось відчути себе по-справжньому бажаною та щасливою, такою, якою не відчувала себе ніколи раніше. Адже користуватись ним – це не просто про фізичне задоволення, а й про почуття власної сили, спокусливості й відкритості до експериментів.
Які завершились на щасливій ноті, адже за кілька місяців у бібліотеці я зустріла Його. Хлопця звали Артем й у нас було ліпше перше побачення, про яке годі й було мріяти. Й коли він дізнався про помічника у моїй шафці – лишень всміхнувся й запропонував зануритись у самопізнання й ніжну млість разом, під мелодійні звуки вібрації.
